1. Сучасний стан екологічних проблем в Україні (на прикладі місця проживання, району, області, регіону, аварії на Чорнобильській АЕС) 3
2. Етапи формування екологічного світогляду в світі і в Україні. Стратегія екологічної безпеки і виживання людства у 21 столітті. Основні положення концепції сталого розвитку суспільства (екорозвитку, ноосферогенезу) 5
3. Моделювання соціально-еколого-економічного розвитку суспільства 9
4. Поняття про раціональне використання водних ресурсів. Основні типи водних технологічних систем на промислових підприємствах 12
5. Природні ресурси, їх класифікація по вичерпаності та відновній здатності 14
7. Визначити показники використання водних ресурсів на промисловому підприємстві 17
Література 18
Сучасний стан екологічних проблем в Україні. Стратегія екологічної безпеки і виживання людства у 21 столітті. Поняття про раціональне використання водних ресурсів. Екологічний інжиніринг.
Современное состояние экологических проблем в Украине. Стратегия экологической безопасности и выживания человечества в 21 веке. Понятие о рациональном использовании водных ресурсов. Экологический инжиниринг.
Цитаты:
3. Моделювання соціально-еколого-економічного розвитку суспільства
Стратегічними цілями екологічної політики є створення сприятливого навколишнього середовища; поліпшення умов мешкання і здоров'я населення; забезпечення екологічної безпеки на користь нинішнього і майбутніх поколінь.
Для досягнення цих цілей необхідно вирішити комплекс задач, головними з яких є:
• подолання наслідків катастрофи на Чорнобильській АЕС;
• відновлення порушених природних екосистем;
• забезпечення ефективного природокористування, що не виснажить;
• невідворотність правової і економічної відповідальності за екологічно небезпечне, нераціональне і неефективне використовування природних ресурсів;
• виконання зобов'язань за міжнародними угодами у області охорони навколишнього середовища і раціонального природокористування.
Рішення вказаних задач повинне базуватися на наступних основних принципах:
• платність природокористування і відшкодування шкоди, заподіяної в результаті шкідливої дії на навколишнє середовище ("забруднювач платить");
• дотримання і забезпечення прав громадян на сприятливе навколишнє середовище;
• єдність екологічних, економічних і соціальних інтересів громадян, суспільства і держави;
• упровадження основних положень стратегічної екологічної оцінки прогнозів і програм, нормативних актів, проведення експертної оцінки дії на навколишнє середовище проектних рішень;
• відповідальність за порушення законодавства про охорону навколишнього середовища.
Загальні напрями здійснення екологічної політики на період до 2020 р.:
• вдосконалення законодавства у області природокористування і охорони навколишнього середовища, зокрема системи екологічних обмежень і регламентації режимів природокористування;
• подальший розвиток економічного механізму природокористування;
• раціональне використовування природних ресурсів, їх економія, поступова відмова від екстенсивного використовування і перехід до економного витрачання невідновлюваних і використовування відновлюваних ресурсів, що не виснажить;
• створення сприятливих умов для упровадження ресурсозберігаючих, маловідхідних і безвідходних технологій; модернізація виробництва, розвиток нових методів і технологій, відтворення природних ресурсів, збільшення частки використовування вторинних ресурсів і утилізації відходів;
• послідовний перехід на міжнародні стандарти технологій і вироблюваної продукції;
• зниження антропогенного навантаження на екосистеми, відновлення порушених екосистем в місцях видобутку корисних копалин, особливо нафти, калієвих солей, доломіту, будівельного каменя, глин і др.;
• формування оптимальної системи природних територій, що особливо охороняються, і водно-болотяних угідь, збереження біорізноманітності;
• ліцензування видів діяльності, що впливають на екологічну ситуацію;
• зниження негативних наслідків радіоактивного забруднення територій;
• розширення міжнародної співпраці у області охорони навколишнього середовища і природокористування;
• розвиток системи екологічної освіти і освіти всіх шарів суспільства, підготовка екологічних кадрів.
Особлива увага повинна надаватися гармонізації відносин суспільства і природи за рахунок розвитку господарської діяльності в межах відтворювальних можливостей природного середовища. Вимагає вдосконалення економічний механізм природокористування з урахуванням очікуваних перетворень у сфері виробництва і соціального життя. Економічне регулювання природокористування і охорони навколишнього середовища повинне бути направлене на інтеграцію і взаємодію екологічних чинників і економічних стимулів - заохочення найефективніших заходів по зниженню шкідливої дії на навколишнє середовище і встановлення економічних бар'єрів для неефективних з екологічного погляду видів діяльності.
Інжиніринг - (англ. engineering, від лат. ingenium - винахідливість, вигадка, знання), надання на комерційній основі інженерних послуг консультантів найширшого плану (передпроектні, проектні, післепроектні; рекомендації по експлуатації устаткування, реалізації одержуваної продукції і інші). Контракти по інжинірингу широко поширені в міжнародній торгівлі, а також як одна з форм міжнародних комерційних зв'язків у сфері науки і техніки.
Інжинірінг екологічний - механізм забезпечення оптимального і найкоротшого за часом шляху від теоретичної постановки задачі регулювання екологічних процесів до її реального виконання у вигляді технічних пристроїв або технологій.
До екологічного інжинірингу відносять:
• обстеження житла, офісів, підприємств, заміських будинків і ділянок на радіаційні, хімічні, бактеріологічні і електромагнітні забруднення (повітря, грунт, вода);
• радіаційний контроль сировини, будівельних матеріалів і металобрухту;
• комплексне обстеження будівель при прийманні в експлуатацію;
• оцінка фізичних чинників: шум, інфразвук, вібрація, електромагнітні поля;
• розробка розділів оцінка дії на навколишнє середовище(ОВОС), охорона навколишнього середовища (ООС), санітарно-захисна зона (СЗЗ), розрахунок гранично допустимих викидів і скидань (ПДВ, ПДС);
• надання допомоги і послуги консультантів при проходженні державної екологічної експертизи.
Литература:
1. Аніщенко В. О. Основи екології. – Чернігів: Чернігівські обереги, 2002. – 160 с.
2. Білявський Г. О. Основи екології. – К.: Либідь, 2004. – 408 с.
3. Бойчук Ю. Д. Екологія і охорона навколишнього середовища. — Суми: Університетська книга, 2003. – 284 с.
4. Герасимчук А. А., Палеха Ю. І. Основи екології. Соціальні та прикладні аспекти. – К.: Видавництво Європейського ун-ту, 2002. – 107 с.
5. Дорогунцов С. І. Екологія. – К.: КНЕУ, 2005. – 103 с.
6. Дорогунцов С., Федорищева А. Екологічні аспекти розвитку і розміщення продуктивних сил України // Економіка України. – 2002. – № 10. – C.65-71.
7. Злобін Ю. А., Кочубей Н. В. Загальна екологія. – Суми: Університетська книга, 2005. – 416 с.
8. Корабльова А. І. Екологія: взаємовідносини людини і середовища. – Д.: Поліграфіст, 2003. – 364 с.
9. Ойзерман Т.И. Проблемы экологии: генезис идей и современность // Социологические исследования. – 2002. – № 3. – C.3-12.
10. Стецюк В. В., Романчук С. П., Щур Ю. В. Київ як екологічна система: природа-людина-виробництво-екологія. – К.: Центр екологічної освіти та інформації, 2001. – 315 с.
11. Троянський О. І. Екологія людини. – Житомир: Волинь, 2005. – 104 с.
12. Фурдичко О.І. Екологічна безпека країни – запорука її економічної стабільності // Регіональна економіка. – 2001. – № 4. – C.18-25.
